ФІЗИКА Й ГУМОР.
 * Два студенти перед сесією: — Що читаєш? — Квантову механіку. — А чого книга догори ногами? — А яка різниця…
 * Учора повторив дослід Ньютона з падінням яблука на голову. Замість яблук використовував солоні огірки, замість яблуні — балкон на п’ятому поверсі. Установлено, що думки, висловлені перехожими після удару солоним огірком по голові, цінності для науки не становлять.
* Побилися два математика. Кажуть, щось не поділили.
* Розмовляють дві білявки: — Свєтка, ти не знаєш: в цій довгій магнітній трубі мисливці зловили нарешті бізона? — По-перше, не в трубі, а в адронному колайдері, по-друге, не мисливці, а фізики, й по-третє, не бізона, а бозон Гіґса. — Ой, Свєтка, яка ти розумна! Ти бува не фарбована?
 * Відомий фізик П. Еренфест навчив свого цейлонського попугая вимовляти наступне: «Aber, meine Herren, das ist keine Physik». Саме цього попугая він пропонував на посаду голови в дискусіях про нову квантову механіку в Геттінгені.
* Альберт Ейнштейн любив кінофільми за участю Чарлі Чапліна. Він відносився з величезною симпатією до героя, створеного актором. Одного разу він написав у листі Чапліну: « Ваш фільм «Золота лихоманка» зрозумілий всьому світові, і Ви безперечно станете відомою людиною. Ейнштейн ». На це Чаплін відповів: « Я Вами захоплююсь ще більше. Вашу теорію відносності ніхто в світі не розуміє, а Ви все ж таки стали великою людиною. Ваш Чаплін».
* Учитель на уроці фізики розказує про механізми. В кінці уроку питає: - Ну як називається те, що починається на букву "M" і піднімає різні вантажі? - Мама ! - хором відповіли учні. *

ЧИ ВИ ЗНАЛИ ПРО ТЕ, ЩО ПІЗАНСЬКА ВЕЖА ВСЕРЕДИНІ ПОРОЖНЯ? Її побудували для Галілео Галілея, щоб він мав можливість ставити експерименти з падіння предметів. Пізнати Закон земного тяжіння!!! Визначити прискорення вільного падіння на Землі Візьміть старі підручники, - там усюди вказувалося, що він кидав предмети з Пізанської башти! Зрозуміло, що всередині. а не ззовні, - вітер та конвенція повітря,- цього не дозволяють. Адже вже на висоті 60м панують конвенційні повітряні потоки, енергією яких і живляться вітрогенератори!

Для настрою :) *-Ти знаєш ІІ закон Ньютона? - Звідки? Я ж фізик, а не юрист. *- Чому речі на підлозі?! - Гравітація, мам. *Дівчина хотіла вийти заміж з розрахунку, але не змогла. Вона -гуманітарій :) * Чув, американці надумали відкрити ресторан на Місяці? Меню непогане, а от атмосфера так собі... * Приколи фізиків-атомщиків До особи, що живе в радіусі 20 км від місця аварії, звертатись з приставкою "фон", в 10 км- "Ваша світлість", в радіусі 5 км- "Ваше сіятельство"

Недільні посмішки фізиків і про фізиків :) *Фізика — це практично єдина сфера життя в Україні, де ще суворо виконуються закони. *Дзвінок у двері. Чоловік пішов відчиняти. За кілька хвилин повертається, розлючений. Жінка запитує: — Хто приходив? — Та знову ці наукові фанатики, здається, з секти свідків Гокінга. Хотіли поговорити про бозон Гіґса і намагались впихнути брошури “Квантова теорія поля в порятунок”. *Ректор університету переглянув кошторис, що приніс йому декан фізфаку, й, зітхнувши, сказав: — Чому фізики завжди замовляють таке дороге обладнання? От, наприклад, математики просять грошей лише на папір, олівці й гумки. І, подумавши, додав: — А філософам іще краще. Їм навіть гумки не потрібні. *— Хочеш дізнатись, хто ти в душі, фізик чи математик? Є прикольний тест. — Ну, давай свій тест. — Назви антонім до слова “паралельно”. — Меридіянально. — Тест показав, що ти — хитра дупа. Припускалося, що ти скажеш “послідовно” чи “перпендикулярно”. *На уроці фізики в школі: — Вовочко, хто такий Георг Ом? — Раз писав закони, мабуть, депутат. *:(: смайл Шрьодінґера: водночас і веселий і сумний.

ЧОМУ СНІГ БІЛИЙ? Зима — це не тільки період похолодання, а й час випадання рясних опадів у вигляді снігу. Білі сніжинки, що падають з неба, на землі утворюють рясний сніговий покрив. Кожна людина любить спостерігати це явище, але не кожен задається питанням: «чому сніг білий?». І для того, щоб відповісти на нього, для початку визначимо: що собою являє сніг, і як він утворюється, перед тим як потрапити на поверхню землі. Формування снігу починається, коли дрібні краплі води в хмарах з’єднуються з пиловими частинками і замерзають. При цьому кристалики льоду, що утворилися мають шестикутну форму, яка визначена структурою молекули води (кут між променями кристала становить шістдесят градусів). Мікроскопічні крижинки притягуються один до одного і утворюють добре нам відому сніжинку. Розмір кожної з них буде залежати від температури повітря: чим тепліше погода, тим крупніше будуть пластівці снігу (до речі, хочеться відзначити, що найбільша сніжинка була зареєстрована в Монтані, США: вона мала діаметр близько 38 сантиметрів). Ось тепер ми і дізналися деякі особливості утворення цих білих атмосферних опадів. А тепер розглянемо питання про колір снігу. Його білизна — це незаперечний факт. Для пояснення цього факту звернемося до такої точної науці, як фізика. З розділу оптики відомо, що абсолютно біле тіло — це матеріал, у якого коефіцієнт відбиття променів світла дорівнює одиниці. Так як сніг має біле забарвлення, то згідно з попереднім твердженням, розглянутий нами об’єкт дослідження повинен відображати електромагнітні хвилі світла (цікаво, що світло має як властивості електромагнітної хвилі, так і властивості елементарної частинки, названої на двадцятому столітті «фотоном»). Але ми з’ясували, що окрема сніжинка складається з безлічі дрібних кристалів льоду. Лід, в свою чергу, є прозорим, так як чудово пропускає через себе промені світла. Виходить, що і сніжинка повинна бути прозорою, але це насправді не так. Пояснення цьому є той факт, що сніжинка являє собою величезний набір прозорих кристалів льоду, які разом дають таку здатність, як відображення світла всіляких частот. Він відбивається на межах розділу поверхонь між кристалами льоду і повітря. Електромагнітні хвилі (світло), відбившись від сніжинки, викликає в наших очах біле світловідчуття . Ось так і пояснюється той факт, що сніг має біле забарвлення. Як з’ясувалося, пояснити білий колір снігу виявилося не так вже й складно, достатньо було лише знати деякі закони з фізики та хімії, які легко допомогли нам зрозуміти будову сніжинки, і суть світла. Це в сукупності і дало нам чітке уявлення про сутність колірної гами снігу. Думаю, у кожного був такий випадок в житті, коли, вийшовши з мало освітленого приміщення на вулицю, доводилося жмуритися, дивлячись на рясний покрив білого снігу. Так от не забувайте, що він має здатність відбивати світло і його розсіювати, тим самим засліплюючи нас .

Зима — це не тільки період похолодання, а й час випадання рясних опадів у вигляді снігу. Білі сніжинки, що падають з неба, на землі утворюють рясний сніговий покрив. Кожна людина любить спостерігати це явище, але не кожен задається питанням: «чому сніг білий?». І для того, щоб відповісти на нього, для початку визначимо: що собою являє сніг, і як він утворюється, перед тим як потрапити на поверхню землі. Формування снігу починається, коли дрібні краплі води в хмарах з’єднуються з пиловими частинками і замерзають. При цьому кристалики льоду, що утворилися мають шестикутну форму, яка визначена структурою молекули води (кут між променями кристала становить шістдесят градусів). Мікроскопічні крижинки притягуються один до одного і утворюють добре нам відому сніжинку. Розмір кожної з них буде залежати від температури повітря: чим тепліше погода, тим крупніше будуть пластівці снігу (до речі, хочеться відзначити, що найбільша сніжинка була зареєстрована в Монтані, США: вона мала діаметр близько 38 сантиметрів). Ось тепер ми і дізналися деякі особливості утворення цих білих атмосферних опадів. А тепер розглянемо питання про колір снігу. Його білизна — це незаперечний факт. Для пояснення цього факту звернемося до такої точної науці, як фізика. З розділу оптики відомо, що абсолютно біле тіло — це матеріал, у якого коефіцієнт відбиття променів світла дорівнює одиниці. Так як сніг має біле забарвлення, то згідно з попереднім твердженням, розглянутий нами об’єкт дослідження повинен відображати електромагнітні хвилі світла (цікаво, що світло має як властивості електромагнітної хвилі, так і властивості елементарної частинки, названої на двадцятому столітті «фотоном»). Але ми з’ясували, що окрема сніжинка складається з безлічі дрібних кристалів льоду. Лід, в свою чергу, є прозорим, так як чудово пропускає через себе промені світла. Виходить, що і сніжинка повинна бути прозорою, але це насправді не так. Пояснення цьому є той факт, що сніжинка являє собою величезний набір прозорих кристалів льоду, які разом дають таку здатність, як відображення світла всіляких частот. Він відбивається на межах розділу поверхонь між кристалами льоду і повітря. Електромагнітні хвилі (світло), відбившись від сніжинки, викликає в наших очах біле світловідчуття . Ось так і пояснюється той факт, що сніг має біле забарвлення. Як з’ясувалося, пояснити білий колір снігу виявилося не так вже й складно, достатньо було лише знати деякі закони з фізики та хімії, які легко допомогли нам зрозуміти будову сніжинки, і суть світла. Це в сукупності і дало нам чітке уявлення про сутність колірної гами снігу. Думаю, у кожного був такий випадок в житті, коли, вийшовши з мало освітленого приміщення на вулицю, доводилося жмуритися, дивлячись на рясний покрив білого снігу. Так от не забувайте, що він має здатність відбивати світло і його розсіювати, тим самим засліплюючи нас .

ФІЗИКА СНІЖИНОК. Сніжинки не раз ставали предметом серйозних наукових досліджень. Як відомо, знайти пару абсолютно однакових сніжинок практично неможливо, хоча вони можуть бути дуже схожими між собою. Це одна з тих давніх столітніх таємниць, розкрити яку допоможе процес комп'ютерного моделювання. А ось прославлений астроном і математик, один з тих, хто сформулював закони руху планет, Йоганн Кеплер, що жив чотири століття тому, присвятив сніжинці свій знаменитий жартівливий трактат "Новорічний подарунок, або про шестикутні сніжинких". Ставлячись до роботи з достатньою часткою гумору, він в той же час скрупульозно, як справжній учений досліджував багато цікавих особливостей сніжинок. У тому числі і питання, чому, власне, сніжинки "шестикутні, пухнасті, як пір'ячко з шістьма променями". А через три століття були видані альбоми, в яких представлені колекції збільшених фотографій тисяч сніжинок, причому жодна з них не повторює іншу, тим самим заклавши основи кристалографії. У 1635 році французький філософ і математик Рене Декарт зайнявся описом видів сніжинок, розглядаючи їх неозброєним оком. Він писав, що сніжинки схожі на трояндочки, лілії і коліщатка з шістьма зубцями. Його особливо вразила знайдена ним у середині сніжинки "крихітна біла крапка, точно це був слід ніжки циркуля, яким користувалися, щоб окреслити її коло". Декарт також вперше знайшов і описав досить рідкісну дванадцатиконечну сніжинку. До сих пір дванадцатиконечна сніжинка вважається великою рідкістю, так до кінця і не зрозуміло, де і за яких умов вона утворюється. Вважається, що сніжинок з 4, 5 і 8 гранями не буває, а ось з трьома побачити можна. У 1665 році Роберт Гук розглядав сніжинки вже під мікроскопом, залишивши нам свої замальовки. Перші фотографії сніжного кристала під мікроскопом були зроблені в 1885 році американським фермером Уїлсоном Бентлі. Сфотографувавши за своє життя понад п'яти тисяч сніжних кристалів, він прийшов до висновку, що серед них немає жодного однакового. У 1931 році вийшла його знаменита книга "Снігові кристали". Американські дослідники - професор математики Янко Гравнер з Каліфорнійського університету в Девіс і Девід Гріффіт з Університету Вісконсіна-Медісона - за допомогою комп'ютера навчилися достовірно моделювати утворення реальних тривимірних сніжинок - тобто вони вирішили, нарешті, завдання, яка до сих пір не піддавалася всім зусиллям учених . Такі модельовані сніжинки отримали найменування "снігових фальшивок", псевдоснежінок - snowfakes (очевидна гра слів, адже сніжинки по-англійськи іменуються 'snowflakes'). Модель, побудована Гравнером і Гриффітом, враховує безліч коефіцієнтів і параметрів - атмосферний тиск, температуру, концентрацію парів та інше. Варіюючи ці коефіцієнти (тобто змінюючи початкові умови освіти сніжинок), дослідники зуміли відтворити досить великий ряд природних форм сніжинок. Замість того, щоб моделювати поведінку кожної молекули води, програма просто ділить простір на клітини поперечником в один мікрометр. Моделювання однієї сніжинки займає на звичайному настільному комп'ютері приблизно добу. Як і в реальному світі, комп'ютерні сніжинки з найбільшою ймовірністю відрощували голки. А класична шестикутна "деревоподібна" або периста сніжинка народжувалася відносно рідко ( як і в природних умовах). Взагалі, в малюнках сніжинок зустрічаються пластинки, піраміди, стовпчики, голки, стріли, прості і складні зірочки ... Гравнер і Гріффін зуміли також отримати деякі незвичайні нові форми сніжинок, на кшталт "butterflake" - тобто схожі на трьох склеєних між собою метеликів. У природі подібні форми не з'являються через свою виняткову крихкості і нестійкості. Гравнер і Гріффін - це, звичайно, не єдині вчені, які цікавляться в наш час сніжинками. Черговий крок у вивченні властивостей найбільш відомих природних кристалів - сніжинок - зроблений професором фізики Кеннетом Ліббрехт з Каліфорнійського технологічного інституту. У лабораторії професора Ліббрехт сніжинки вирощуються штучно. "Я намагаюся з'ясувати динаміку формування кристалів на молекулярному рівні, - коментує професор. - Це непросте завдання, і крижані кристали приховують безліч секретів". Сніжинка - складна симетрична структура, що складається з кристалів льоду, зібраних разом. Варіантів "збірки" безліч - до сих пір не вдалося знайти серед сніжинок двох однакових. Дослідження, проведені в лабораторії Ліббрехта, підтверджують цей факт - кристалічні структури можна виростити штучно або спостерігати в природі. Існує навіть класифікація сніжинок. Незважаючи на надокучливих вчених, сніжинка досі не відкрила до кінця всіх своїх таємниць. Її історія надзвичайно дивна і може розповісти нам багато цікавого. Наприклад, мало хто знає, що стародавні люди вважали сніг благородним мінералом. Власне, і походження слова "кристал" (звучить воно майже однаково на всіх європейських мовах) пов'язано з звичайнісінькою сніжинкою. Багато століть тому серед вічних снігів в Альпах, на території сучасної Швейцарії, знайшли дуже красиві, абсолютно безбарвні кристали, дуже нагадують чистий лід. Стародавні натуралісти так їх і назвали - "krystallos", по-грецьки - лід. Слово походить від грецького "криос", що означає холод або мороз. Справа в тому, що за лід брали тоді гірський кришталь, затверділий від холоду до такої міри, що він вже не плавиться. Вважали, що лід, перебуваючи, тривалий час в горах, на сильному морозі, кам'яніє і втрачає здатність танути. Один з найавторитетніших античних філософів Арістотель писав, що "крісталлос" народжується з води, коли вона повністю втрачає теплоту ". Аналогічний висновок зробили в давнину в Китаї і Японії - лід і гірський кришталь позначали там одним і тим же словом.

21 РІК В ПОШУКУ "ДРУГОЇ ЗЕМЛІ".  "Існує безліч світів: і подібні до нашого, і відмінні від нього. Ми повинні вірити, що в інших світах є живі істоти і рослини, які нічим не відрізняються від землян ". Давньогрецький філософ Епікур (342 до н. Е - 270 до н. е). Одні ми у Всесвіті? Чи існують планети, схожі на нашу? Чи є на них життя? Ці питання людство задає тисячі років, ще з часів давньогрецьких філософів. Пройшли століття, а ми до сих пір нічого не знаємо про інші світи. У жовтні виповнився 21 рік з дня відкриття першої екзопланети - 51 Пегаса b (або DIMIDIUM-половинчаста), що обертається навколо зірки, схожої на наше Сонце. 51 Пегаса b має схожі риси з Землею, це вселяло надію вченим знайти на її поверхні життя, але пошуки в результаті закінчилися безрезультатно. Відкриття 51 Пегаса b поклало початок епосі глобального пошуку і вивчення інших екзопланет за межами Сонячної системи. Ми одні? У 1584 році, коли католицький чернець Джордано Бруно стверджував, що існують "незліченні світи, що обертаються навколо своїх сонць", його звинуватили в єресі. Але навіть за часів Джордано Бруно ідея множинності світів була не нова. Ще в Стародавній Греції люди вважали, що десь у Всесвіті можуть існувати інші сонячні системи, в яких може бути життя. Однак пройшли століття, і ніхто так і не знайшов ознак позаземного життя навіть на найближчих до нас планетах. У 1995 році швейцарські астрономи Мішель Майор і Дідьє Келос оголосили, що вони знайшли в світі газу і міжзоряного пилу землеподібну планету, яка рухалася по орбіті навколо зірки, дуже схожої на Сонце. Те, що раніше вважалося фантастикою (життя на інших планетах), ставало реальністю. У пошуках "другої Землі" місія з пошуку екзопланет була відправлена ​​NASA в 2009 році. Тоді в космос був запущений орбітальний телескоп "Кеплер". Він повинен був допомогти вченим відповісти на питання, чи існують населені планети в нашій Галактиці? Ось його відповідь: за сім років космічної подорожі "Кеплер" знайшов тисячі екзопланет розміром з Землю і більше, які знаходяться в зоні населеності, тобто на такій відстані від своєї зірки, яка передбачає на планеті наявність води, а значить і життя.  Один з проектів NASA - космічний телескоп TESS - буде шукати "суперземлі" або екзопланети розміром із Землю не так на задвірках галактики, а поблизу нашого "будинку". На відміну від "Кеплера" телескоп TESS зможе охопити в 400 разів більшу площу зоряного неба.Орбітальний телескоп імені Джеймса Вебба (названий на честь другого керівника NASA) буде запущений в 2018 році і стане найпотужнішим. "Уебб" буде використовувати спектограф, який дозволить знаходити холодні екзопланети з температурою поверхні до 26.85 ° C, що практично дорівнює середній температурі поверхні Землі.

ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ КОХАННЯ 2-х ВЕЛИКИХ ФІЗИКІВ. І тут - велике везіння. Марію «чіпляє» тема уранових випромінювань, зовсім нова, загадкова, амбітна. По суті,вона поклала початок ядерних досліджень. Сама того не знаючи, Марія стає в ній першопрохідцем. П'єр всіляко допомагає і підтримує дружину. Збираючи дані, Марія займалася рутинною роботою - перебирала зразки мінералів - і раптово помітила, що в ході експериментів деякі поводяться нетипово. Припущення Склодовської-Кюрі звучало дуже сміливо: зразки могли містити нову і нікому не відому радіоактивну речовину. Але, щоб продемонструвати її світу, речовину потрібно синтезувати. П'єр і Марія разом билися над цим завданням чотири роки. Грошей не було, вони жили в маленькому сараї , в якому протікає дах. П'єр читав лекції, щоб заробити хоч якісь гроші, а після лекцій біг додому - проводити експерименти. Марія стала матір'ю, при цьому продовжувала працювати над виділенням з руди радію - сама годинами перемішувала киплячі розчини, ставила складні досліди. Тоді про шкоду радіації нічого не було відомо. За 4 роки подружжя переробили 8 тонн уранініта! Коли стало потрібно купувати дорогі прилади для фінальних вимірів, П'єр опустив руки - він не бачив варіантів для продовження дослідження, грошей на апаратуру не було і не передбачалося. Але Марія з її характером не звикла здаватися - неймовірним чином вона зуміла виділити дециграм радію, нового хімічного елемента. Цей перший дециграм вона зберігала все життя. Про винахід сім'ї Кюрі дізнається весь світ. Тоді людству здавалося, що радій може лікувати! Що його потенціал у багатьох галузях просто величезний. Будуються заводи з виробництва радію, подружжя запрошують в найкращі університети світу. А слідом - Нобелівська премія з фізики, вища наукова нагорода і великі гроші, які допомагають вченим вибратися з убогості і відкривати лабораторії, оснащені найсучаснішим обладнанням. Здавалося, тепер в житті Кюрі почнеться новий етап - можна займатися наукою, виховувати дочок, облаштовувати власний будинок. Але одного разу П'єр виходить з дому і на шляху в лабораторію потрапляє під кінний екіпаж. Колесо воза розчавило йому голову, фізик помер миттєво. Йому було 46 років. Для Марії це був важкий удар: всі їхні мрії розбилися в цей ранок. Через кілька місяців важкої депресії вона анонсує свою лекцію в Сорбонні. І починає її зі слів, якими П'єр закінчив свій курс в попередньому семестрі. Зал плакав. Марія продовжувала лекцію. В її житті більше не було чоловіків. Вона прожила ще 28 років, отримала другу Нобелівську премію, тепер - з хімії, очолила Радієвий інститут, створила пересувні рентгенівські установки для військових госпіталів, написала біографію П'єра Кюрі, зробила ще кілька відкриттів. І померла у віці 66 років від впливу власного винаходу - постійна робота з радіоактивними речовинами викликала лейкемію. Але ж Кюрі вірили, що радіація може стати великим ліками...

ІСТОРІЯ КОХАННЯ П'ЄРА КЮРІ І МАРІЇ СКЛОДОВСЬКОЇ. 25 липня 1885 роки одружилися два великих учених - полячка Марія Склодовська і француз П'єр Кюрі, одна з найвідоміших пар в історії світової науки.   Весілля двох вчених було абсолютно нетиповим для тих років - не було білої сукні, кілець, вінчання. На нареченій був вовняний костюм, а в весільну подорож вони вирушили на велосипедах, подарованих кузеном. Майбутні першовідкривачі нового хімічного елемента і володарі Нобелівської премії в рік свого весілля були неймовірно бідні. Марія День, коли Марія зустріла П'єра, назавжди змінив її життя. В юності Склодовська дала собі клятву ніколи не зв'язуватися з чоловіками. Причина - розбите серце. Колись Марія працювала гувернанткою в одному багатому домі в Польщі. Син господаря закохався в неї, Марія відповіла взаємністю, молоді люди вирішили одружитися. Але, коли про це дізнався батько нареченого, він був категорично проти - сім'я Склодовської була дуже бідна, а батько її коханого планував вигідно одружити сина. Наречений побоявся йти проти батьківського рішення і проявив слабкість характеру. Такого Марія, володарка залізної волі, чоловікам пробачити не могла. Тоді вона і заприсяглася, що більше не буде заводити ніяких романів. Марія працювала гувернанткою, щоб утримувати сестру Броню, яка здобувала освіту лікаря в Парижі. Сестри так домовилися: на те, щоб поїхати вчитися одночасно, у них не було грошей. Їхній батько, сподіваючись витягнути сім'ю з п'ятьма дітьми зі злиднів, вклав все майно в ризикований проект і прогорів. Тоді Марія і Броня вирішили, що будуть навчатися по черзі - поки одна здобуває освіту, інша її містить. У ті роки Варшавський університет не приймав жінок. Вирішено було їхати в Париж. Оскільки ідею придумала Марія, вона і поступилася сестрі можливістю вчитися першою. Марія завжди була захоплена наукою - вона народилася в сім'ї викладача фізики та директора гімназії, в юності познайомилася з братом самого Менделєєва, який передбачив їй велике майбутнє в хімії. Це ще більше надихнуло обдаровану дівчину. Тому, працюючи гувернанткою після закінчення школи, Марія побоювалася, що вона забуває важливі дисципліни, даремно витрачає свій талант на учнів, яких науки не особливо і цікавили - так, для галочки. Платили копійки. Але ось Броня написала, що закінчила університет і виходить заміж, а значить, може забрати Марію до себе. Склодовська приїжджає в Париж, вступає до в Сорбонни і щосили починає надолужувати згаяне - відсутність систематичних занять в останні роки дає про себе знати, перший семестр коштує їй великих зусиль. Марія старанно займається і часом забуває про все, крім навчання. Навіть про їжу. Одного разу в присутності чоловіка сестри вона знепритомніла від голоду.Одяг вона заношувати до дірок. Їжу не готувала - шкодувала час, харчувалася тільки найпростішими продуктами. П'єр П'єр Кюрі народився в сім'ї медиків. П'єра намагалися віддати вчитися в школу, але хлопчик категорично не приймав шкільну дисципліну і хотів займатися за своїм графіком. Дитину перевели на домашнє навчання, і це виявилося правильним рішенням - так П'єр схоплював матеріал набагато швидше однолітків і вже в 16 років став бакалавром Сорбонни. У 18 П'єр працював разом зі своїм братом в одній з лабораторій - разом вони відкрили п'єзоелектричний ефект. Роботи Кюрі отримали широку популярність за кордоном, але у Франції вони особливою популярністю не користувалися. З жінками теж не складалося - П'єр мріяв зустріти ту, що розділить його наукові інтереси. Але жінки в той час наукою не особливо цікавилися. За рідкісними винятками - такими, як Марія. Вони познайомилися в гостях, проводячи спільний експеримент. «Я була вражена виразом його світлих очей і відчуттям якийсь неприкаянности, що линули від його високої постаті. Його мова, трохи повільна і задумлива, його простота, його серйозна і одночасно юнацька посмішка викликали довіру », - пізніше напише Марія про цю зустріч. А П'єр буде згадувати її руки, поїдені кислотою, побачивши які, він зрозумів, що закохався. Молоді люди продовжили спілкуватися, разом працювати. П'єр познайомив Марію з батьками, зробив пропозицію. Але вона була ... відхилена. Марія все ще була вірна своїй клятві. До того ж вона збиралася повернутися до Польщі після закінчення університету, щоб працювати на благо своєї країни. П'єр дивувався - в Польщі не було умов для наукового зростання. Марію вмовляли відразу дві сім'ї - її і нареченого. І після закінчення Сорбонни вона все-таки говорить П'єру "Так". Заради П'єра вона навіть вчиться готувати. Намагаючись стати гарною дружиною, вона не може залишити науку. Марія вирішує писати докторську дисертацію. Чоловік її бажання підтримує. ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ В НАСТУПНІЙ ПУБЛІКАЦІЇ

Казка про те, як Сила Тертя пішла на кілька днів. Дуже давно, у деякій державі під назвою Фізика жив старий король Гравітон. І у нього було три принцеси дочки: Сила Тяжіння, Сила Пружності і Сила Тертя. Улюбленим заняттям Сили Тяжіння було спостерігати за тим, як вільно падають тіла. Звичайно ж! Адже тільки вона викликала таке явище. Сила Пружності обожнювала деформувати пружини. Особливо весело їй було деформувати двері підприємств, шкіл і інших закладів, що від несподіваної деформації двері били по лобі найпоганіших працівників і дітей. Сила Тертя любила розпалювати вогонь і стирати покришки на велосипедах та автомобілях. І одного разу Гравітон каже: Дочки мої милі, я вже зовсім старий і дуже хворий. Мені терміново потрібні дуже рідкісні ліки! За ними треба сходити до вашої улюбленої тітки Інерції. Туди треба йти майже 5 днів! Але я не знаю кого послати за ліками, бо боюся що світ перевернеться якщо хтось із вас перестане існувати на Землі. - Не бійся , батьку! - Каже Сила Тертя.- Я швиденько! - Викрикнула вона і вискочила з королівства. І в той самий момент на Землі не стало Сили Тертя. Людям ніяк було запалювати свічки, тому що тоді існували лише сірники. Люди падали на рівному місці і предмети легко вискакували з їхніх рук, людям ніяк було навіть встати на ноги! Але не зважаючи на це, учні дуже раділи! Тому що в школі відмінили заняття і щасливі діти поповзли навколішках додому. І так продовжувалося 5 днів, аж поки Сила Тертя не прийшла в королівство і все не стало на свої місця. І все знову…. школа…робота…. І звичайно ж погані оцінки і догана від начальників. :)) Боздуган Поліна

Створено речовину, що твердіше звичайного алмаза. З тих пір як в 1976 році дослідники виявили лонсдейліт (або алмаз гексагональний P63 / ММС) всередині фрагментів залізного метеорита Каньйон-Дьябло, загадкова речовина "розколола" наукове співтовариство. Деякі фахівці припускають, що лонсдейліт є особливим типом алмазу (через його внутрішнью структуру). Інші стверджують, що ця речовина є деформованою версію звичайного алмаза. Але, незважаючи на таку розбіжність у думках, все вчені згодні в одному: лонсдейліт є одним з найбільш твердих з відомих речовин. Як з'ясувалося у 2009 році, чистий лондсдейліт без домішок на 58 відсотків твердіше кубічного алмазу. Завдяки такій властивості речовина ідеально підходить для різних застосувань в промисловості. Але є одне "але": його дуже нелегко знайти або виготовити штучним шляхом. Наприклад, в природі речовина утворюється тільки в момент зіткнення метеорита з поверхнею Землі - з графіту, що входить до складу метеорита. Однак дослідники припускають, що можливо створити чистий лонсдейліт і без участі метеорита. Фахівці Національного університету Австралії створили лондсдейліт на нанорівні. Його можна зарахувати до особливих наноматеріалів і синтетичних кристалів, що змагаються з алмазами за звання "найбільш твердих матеріалів в світі". Цікаво, що отриманий шматочок лонсдейліта був настільки крихітним, що його практично не було видно.

Сонячні дахи Tesla будуть дешевшими за звичайні Нещодавно, під час зустрічі з акціонерами, Ілон Маск заявив, що вартість «сонячного» даху Tesla буде така ж, як і звичайного, або навіть ще нижчою. Він наголосив, що дах окупиться не через 20 років використання, а вже в момент установки. Як пояснив Маск, сучасний ланцюжок поставок покрівельних матеріалів вкрай неефективний. Скляна сонячна черепиця важить на 80% менше, ніж традиційні матеріали – керамічні або цементно-піщані, що особливо користуються попитом в Каліфорнії і країнах Середземномор’я. Крім того, «сонячний» дах Tesla менш крихкий, тому власникам не доведеться витрачатися на ремонт, пов’язаний з поломками. Як не раз заявляв Ілон Маск, скло – це пісок, а пісок майже нічого не коштує. «Сонячну» черепицю тепер замовити дуже просто – це можна зробити в будь-якому магазині Tesla. Встановлювати дахи почнуть з наступного літа. Найпопулярніші моделі черепиці – тосканська, шиферна, текстурована і матова – з’являться відразу, а решту доведеться почекати ще приблизно 3 місяці. Не кожна плитка на «сонячному» даху має бути оснащена сонячним елементом. Окремі секції не підходять для виробництва електроенергії, оскільки повернені не в той бік або постійно знаходяться в тіні. Однак після установки їх буде неможливо відрізнити один від одного завдяки гідрографічної друку. Джерело: ecotown

Фізики-найбільші жартівники )))

цікавий факт - якщо машиніст важкого вантажного поїзда спробує почати його рух різко вперед, то поїзд може не зрушити з місця, адже сумарна сила тертя спокою, що діє з боку рейок на колеса вагонів, перевищить силу ковзання ведучих коліс локомотива. Найчастіше машиністу потрібно спочатку здати назад, щоб послабити натяг сцепок. І тільки потім їхати вперед, приводячи в рух вагони один за одним.

Фридрих Цандер "ВПЕРЕД- НА МАРС!" I. Повернення мрії про Марс. Почалося все з того, що американські вчені з Єльського університету висунули нову теорію, яка доводить, що на Марсі можуть існувати «підземні оазиси» життя. Як вважають дослідники, ключем до цього можуть бути землетруси на Червоній планеті. На думку авторів наукової роботи, опублікованої в журналі Astrobiology, землетруси на Марсі могли б породжувати достатню кількість водню, щоб в надрах цієї планети могла існувати життя у вигляді мікробів, що харчуються цим газом. II. Ілон Маск. "Відступати нікуди, попереду Марс" Глава американської компанії SpaceX Ілон Маск озвучив план по будівництву на Марсі «міста-мільйонника». За його словами, в найближчі 40-100 років на цю планету за допомогою особливих багаторазових кораблів буде доставлено близько мільйона чоловік, які почнуть колонізацію Червоної планети і створять самостійну цивілізацію, що забезпечить себе всім необхідним. Щоб перевезти таку кількість землян, Маск пропонує запустити між Землею і Червоною планетою «курсуючу» міжпланетну транспортну систему. Космічний корабель виводиться на навколоземну орбіту, де проводиться його дозаправка. За рахунок доставленого з Землі палива ITS продовжує політ, а на віддаленні приблизно 300 тисяч кілометрів від нашої планети на кораблі розкриваються сонячні батареї. За розрахунками, швидкість перельоту буде досягати 100 тисяч кілометрів на годину. Ілон Маск давно говорив про міжпланетні перельоти і колонізацію Марсу, але в кінці вересня глава SpaceX влаштував велику презентацію, присвячену майбутнім пілотованим польотам на Марс. Поки що в стислому вигляді план виглядає так: великий корабель (100 тонн вантажу!) піднімає на орбіту велика ракета, яка відразу ж повертається і окремо виводить на орбіту танкер з паливом для заправки корабля в космосі. Після цього Міжпланетна транспортна система (ITS) готова до польоту. Кажуть, якщо використовувати тисячу таких міжпланетних кораблів, то на повну колонізацію Марса піде від 40 до 100 років. Маск розраховує, що вартість польоту до Марса однієї людини скоротиться з поточних 10 мільярдів доларів до 200 тисяч доларів за рахунок багаторазового використання техніки. Поки що в планах SpaceX - використовувати кожен міжпланетний корабель 12 разів, а заправний танкер, наприклад, 100 разів. III. Пам'ятка майбутнім колонізаторам. Отже, що вам потрібно знати, якщо ви зібралися на Марс разом зі SpaceX і вже почали відкладати гроші на квиток: на Марсі буде не райське життя; першовідкривачі планети не зможуть повернутися на Землю; корабель чимось буде схожий на літак - близько 100 пасажирів; якщо щось піде «не так», то з імовірністю 90% все помруть; через високу радіацію можливе погіршення роботи головного мозку; паливо для зворотного польоту корабля буде вироблятись на Марсі; перший пілотований політ запланований з 2023 по 2025 рр .; на Марсі холодно, але його можна підігріти ядерним бомбардуванням полюсів; Зараз з усього проекту реалізований тільки двигун Raptor. Частина ІV. прогнози Крім SpaceX, висадка на Марс є головним завданням космічної програми NASA, а також вчених з Нідерландів, які ведуть активну роботу по програмі Mars One. Голландці запланували висадку космонавтів на Марсі до 2023 року. Ймовірно, ми і правда зможемо незабаром не тільки побачити, а й побувати на Червоній планеті.

Трохи про красу формул, красу фізики і математики Питання про інтелектуальну красу виникає, коли мова заходить про практичну значимість теоретичних досліджень. На захисті диплому або дисертації обов'язково доводиться відповідати на питання: «А де це може бути застосовано? А яка користь? »Але що ж робити з чисто теоретичними дослідженнями? Багато вчених займаються дослідженнями без оглядки на практичну застосовність їх робіт. Що ж ними рухає? Практичної цінності дослідження не дає, а сил вимагає дуже багато. За словами французького математика і механіка Жака Адамара, рухає ними почуття краси - цінності дослідження самого по собі. «Про плідність наших майбутніх результатів, про яку, строго кажучи, ми найчастіше заздалегідь нічого не знаємо, нас може інформувати це почуття краси, і я не бачу нічого іншого, що б нам дозволило будувати здогади ... Не знаючи нічого більш, ми відчуваємо, що продовжувати дослідження за таким-то напрямком дійсно варто; ми відчуваємо, що питання само по собі заслуговує на увагу і що його рішення буде мати деяку цінність для науки незалежно від того, чи буде воно мати чи не матиме використання в майбутньому. Кожен має право називати це почуттям краси чи ні. Що стосується використань, навіть абсолютно непередбачуваних, то в подальшому вони найчастіше з'являються, якщо наше початкове почуття було вірним ». Можна навести кілька прикладів. У 1897 році І. В. Мещерський отримав рівняння руху для матеріальної точки змінної маси, яке поклало початок ракетодинаміці (маса ракети змінюється протягом польоту,бо витрачається паливо), але практичне значення досліджень виявилося вже після Другої світової війни, коли почалося освоєння космічного простору. У 1913 році Елі Картана розмірковував в зв'язку з теорією груп про деякі класи аналітичних і геометричних перетворень. Ніяких практичних передумов для вивчення цього питання не було, математиком керувала тільки цікавість і інтелектуальна краса цих перетворень. А через п'ятнадцять років фізики дослідним шляхом відкрили явища, пов'язані з електронами, які змогли зрозуміти лише завдяки ідеям Картана 1913 року. Цих учених приваблювало щось в самому предметі дослідження, а не в можливій практичній користі. Анрі Пуанкаре називає це інтелектуальною красою об'єкта дослідження: «Я маю на увазі ту глибшу красу, яка криється в гармонії частин і яка осягається тільки чистим розумом. Це вона створює грунт, створює, так би мовити, кістяк для гри видимих ​​красот, пестить наші почуття, і без цієї підтримки краса швидкоплинних вражень була б вельми недосконалою, як все невиразне і минуще. Навпаки, краса інтелектуальна дає задоволення сама по собі, і, можливо, більше заради неї, ніж заради майбутнього блага роду людського, вчений прирікає себе на довгі і великі зусилля ».   Так саме краса міркувань, логіка, математичне мистецтво зачаровує вчених і змушує битися над абстрактними головоломками. Ну а математичний апарат потім використовується у всіх областях науки. Напевно, про це всім говорили в школі, коли переконували, що математика і фізика всюди. Вони й справді всюди.