СУМНА ІСТОРІЯ КОХАННЯ

 

 Історія дружини Альберта Ейнштейна, яку він зламав.

Колись він писав їй пристрасні листи, обіцяв любов і захоплення. А потім склав для неї принизливий список правил життя. Вона мала стежити за його одягом, вчасно подавати їжу, не чекати від нього ані прив’язаності, ані звичайного тепла. І якщо великий фізик того бажав, вона повинна була негайно зникнути з його очей.

Таку ціну заплатила Мілєва Марич за любов до генія.

Єдина жінка серед чоловіків

Вона народилася в родині, де дівчині дозволяли мріяти. Батько виборов для неї спеціальний дозвіл на навчання в гімназії, куди до того брали лише хлопців. Вона блискуче склала іспити, вступила до Цюрихського політехнікуму й стала єдиною жінкою серед студентів фізико-математичного факультету.

На відміну від галасливих, самовпевнених юнаків навколо, вона була скромною, тихою, але неймовірно розумною. Майбутні вчені поважали її, а Ейнштейн — закохався.

Мілєва навчалась на рівні з Альбертом, допомагала йому, обговорювала теорії. Вони складали іспити з однаковими оцінками. Їхній союз був більшим, ніж кохання — це було інтелектуальне партнерство.

Але, як часто буває у подібних історіях, за право любити генія Мілєва заплатила занадто високу ціну.

«Кривоніжка з Сербії»

Ейнштейн її обожнював. Принаймні — в листах. Називав ніжними прізвиськами, писав, що без неї він — ніщо. Але варто було йому розповісти батькам про намір одружитися — закоханість дала тріщину.

Мати Альберта була в шоці:
— Вона ж стара, негарна й кульгає! Що ти в ній знайшов?

Її називали «сербською калікою», вважали негідною. Але Ейнштейн, попри протест родини, не відмовився від кохання.

Він не покинув її навіть тоді, коли у 1901 році вона завагітніла. Хоча ця дитина зруйнувала її кар’єру. Вона так і не змогла завершити навчання — хоча могла б стати видатною фізикинею.

Але доля підготувала для неї іншу роль.

У тіні генія

Чутки про те, що Мілєва допомагала Ейнштейну в роботі, ходять і досі. Дехто навіть вважає, що саме вона написала його перші наукові праці, зокрема знамениту теорію відносності.

Прямих доказів цьому немає. Є лише факти: Мілєва вела дім, виховувала дітей і допомагала чоловікові в наукових пошуках. А він усе більше занурювався в формули і віддалявся від сім’ї.

Коли в його житті з’явилася двоюрідна сестра Ельза, він не приховував цього. Натомість просто вручив дружині список умов, за яких вона могла залишатися його «дружиною»:

— Ти не маєш очікувати від мене ніжності.
— Ти не повинна розмовляти зі мною, якщо я цього не хочу.
— Ти повинна негайно йти, якщо я про це попрошу.

Усе, що лишилося від кохання — перетворилося на суху формальність.

У 1914 році Мілєва не витримала й забрала синів до Цюриха. Офіційно розлучилися лише через п’ять років.

Забута дружина великого Ейнштейна

Після розлучення її життя було скромним. Грошей бракувало, доводилося давати приватні уроки. Ейнштейн, отримуючи світове визнання, не поспішав допомагати першій родині.

Лише після здобуття Нобелівської премії він передав Мілєві кошти. Вона купила на них три будинки в Цюриху — але два з них довелося продати, коли молодший син захворів на шизофренію.

Останні роки Мілєва провела в злиднях, у психіатричній лікарні. Вона померла в самотності в 1948 році, повторюючи одне-єдине слово: «Ні».

Її листи не збереглись. Залишилися лише листи Ейнштейна. У одному з них він писав:
«Мілєва перетворила моє життя на пекло».

Але, можливо, справжнє пекло було її...

                   Фізика – наука цікава. Формули, закони, досліди, прилади.

      До речі,  відвідувачам виставки, яка проходила в бельгійському місті Льєж, стали одного разу свідками експерименту, який продемонстрував дивовижну досконалість техніки зважування. У їх присутності на чутливих терезах було зважено почергово дві візитні картки бельгійського короля. На одній монарх написав загостреним олівцем своє ім’я  – Леопольд – повністю, а на другій недописав одну літеру. Терези безпомилково виявили різницю у вазі карток, тобто зважили літеру «Д».

     Через пів року в тій самій Бельгії були створені терези, на яких можна було зважити крапку, зроблену над літерою «і» добре загостреним олівцем середньої твердості. Чорнильна крапка виявилась  в десять разів важчою.

 Казка-вигадка, але у ній є натяк 😃

Посадив дід ріпку. Росла дідова ріпка, росла і виросла. І була в неї велика-превелика маса. Вирішив дід зібрати врожай. Тягне дід ріпку, тягне, та не може подолати силу тертя спокою. Бачить дід, що витягти ріпку не може. І зрозумів тоді дід, що мало в нього сили, треба кликати бабку.

     Взяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече – тягнуть, аж піт тече! Торгає дід ріпку  за верхівку, торгає баба діда за обшивку, працюють руками, упираються ногами – промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Подивилася баба на ріпку, обмацала, оцінила  та й пояснила  діду, що це  не матеріальна точка, тут велика рівнодіюча потрібна.

Покликали на допомогу внучку. Внучка з великою швидкістю прибігла. Стали вони втрьох ріпку тягти: внучка за бабу, баба за діда, а дід за ріпку.

А відбувалося це після дощику, в четвер… Слизько було. Коефіцієнт тертя ніг об землю маленький. Тягнуть вони ріпку, а витягти не можуть.                                                                                                                          

     Кличе дочка собачку Фінку, кицю Варварку та ще й мишку Сіроманку.

Узяв дід ріпку за чуб, баба діда - за сорочку, внучка бабу – за торочку, собачка внучку – за спідничку, киця собачку – за хвостик, мишка кицю – за лапку, як смикнули різко, з великим прискоренням – у руках тільки бадилля залишилось. А ріпка і зараз у землі сидить, нове бадилля вростає.

     Казка – вигадка, але у ній є натяк: не забувай про інертність.    

 З рубрики "Фізика і гумор"

«Закон Архімеда».

                                                                                                                                   1

Слуга. Так що, готувати ванну чи ні?

Архімед. Готуй. Не жити мені сьогодні. От вже ті царі! Як вони можуть так говорити, так не цінувати людину: «Не перевіриш корону – заплатиш своєю головою!» А термін сьогодні закінчується! 

Слуга. Архімеде, ванна вже готова.

Архімед (зітхаючи). Зараз, зараз, зажди. Як визначити об’єм цієї клятої корони, як визначити, золота вона чи ні?

Слуга. Ось так завжди: спочатку готуй ванну, а потім: «Зажди, зажди». Вода холоне.

Архімед. Іду вже, іду. (Знімає сорочку і сідає у ванну).

Слуга. Архімеде, ну які ви неохайні. Всю воду з ванни вилили.

Архімед. Що? Повтори, що ти сказав!

Слуга. Кажу, ж, що всю воду вилили з ванни.

Архімед (підскакує). Еврика! Еврика!

Слуга. Ви, що, ошпарились!

Архімед. Знайшов! Знайшов!

Слуга (заглядає у ванну). Що він знайшов? Нічого не бачу. Отакої, чули: «Еврика, еврика». Тепер усі будуть промовляти, що Архімед закон відкрив, а про мене всі забудуть. А не було б мене, не було б і ванни, а без неї не було б              

закону.       
             

       

 Цікаві факти біографії німецького фізика Георга Ома.

Георг Симон Ом народився 16 березня 1789 року на Ерлангені, в родині спадкового слюсаря. Георг був старшим з семи дітей

Математику і фізику Георг разом зі своїм братом вивчали вдома, під керівництвом свого батька, який свого часу вивчав їх самостійно.

Хоч сім’я Георга Ома і мала скромні доходи, в ній завжди виділялися кошти на придбання книг з математики, історії, географії, педагогіки, а також керівництва по обробці металів.

В університеті Ом був кращим більярдистом і найкраще катався на ковзанах, захопився танцями.

Будучи сином слюсаря, через нестачу грошей він залишив навчання в університеті і взявся за викладацьку роботу. Георг Ом любив фізику і математику, а повинен був викладати в гімназіях грецьку та латинську мови. Тільки на дозвіллі він міг повністю віддати себе улюбленим заняттям з фізики.

За все життя Георг Ом встиг об’їхати багато міст Німеччини. Весь південний захід – від Мюнхена до Кельна – йому був добре відомий. Але Георг Ом не був заможним туристом. Він подорожував в пошуках роботи.

Георг Ом домігся таких висот у своїй приватній учительській практиці, що своїми силами зміг підготуватися до захисту докторського ступеня.

Найтепліші стосунки зберігалися у нього з братом Мартіном. Мартін залишався все життя для нього першим порадником в особистих справах і першим науковим критиком його досліджень.

До самої смерті Ом допомагав батькові, пам’ятаючи бідність, в якій вони жили, і постійно висловлював йому подяку за риси характеру, які той виховав в ньому.

Власної сім’ї Ом так і не створив, він не міг ділити своїх уподобань і повністю присвятив усе своє життя науці.

Ім’я цього вченого увійшло в термінологію електрики в назві «закон Ома». До того ж, його ім’я носить одиниця вимірювання опору в Міжнародній системі одиниць (СІ), що позначається грецькою буквою «Ω».

Духовна близькість пов’язувала Ома з родичами, з друзями, з учнями. Серед його учнів є вчені, які отримали широке визнання математик Діріхле, астроном і математик Е. Гейс і ін. Багато хто з вихованців Ома пішли по стопах свого вчителя, присвятивши себе педагогічній діяльності.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/georg-om-tsikavi-fakti

ПРИНЦИП БЕРНУЛЛІ (коротке наглядне відео)

Коли повітря рухається швидко навколо об'єктів, воно створює знижений тиск, що дозволяє цим об'єктам плавати в повітрі. Це можна продемонструвати вдома за допомогою фена.

 ФІЗИКА КОНЯ

Кінь може скакати галопом зі швидкістю 60 кілометрів на годину. Хоча у коня при цьому активно працюють м'язи, проте він витрачає відносно мало енергії. Як таке можливо? Секрет криється в будові їхніх кінцівок. Що відбувається, коли кінь скаче галопом? При ударі його ніг об землю еластичні м'язи та сухожилля поглинають енергію, а потім, подібно пружині, віддають її, штовхаючи коня вперед. У галопі ноги коня вібрують з великою частотою, що могло б травмувати його сухожилля. Однак м'язи його ніг діють подібно амортизаторам. За словами вчених, у коней особлива будова сухожильно-м'язового комплексу ніг, що забезпечує одночасно і швидкість, і силу.

Інженери намагаються використовувати принцип будови кінських ніг для створення чотириногих роботів. Однак, на думку дослідників біометричні лабораторії робототехніки при Массачусетському технологічному інституті, таку складну конструкцію важко відтворити, володіючи в своєму розпорядженні наявними на сьогоднішній день інженерними знаннями та матеріалами.

Mikołaj Rozbicki