Фізика – наука цікава. Формули, закони, досліди, прилади.

      До речі,  відвідувачам виставки, яка проходила в бельгійському місті Льєж, стали одного разу свідками експерименту, який продемонстрував дивовижну досконалість техніки зважування. У їх присутності на чутливих терезах було зважено почергово дві візитні картки бельгійського короля. На одній монарх написав загостреним олівцем своє ім’я  – Леопольд – повністю, а на другій недописав одну літеру. Терези безпомилково виявили різницю у вазі карток, тобто зважили літеру «Д».

     Через пів року в тій самій Бельгії були створені терези, на яких можна було зважити крапку, зроблену над літерою «і» добре загостреним олівцем середньої твердості. Чорнильна крапка виявилась  в десять разів важчою.

 Казка-вигадка, але у ній є натяк 😃

Посадив дід ріпку. Росла дідова ріпка, росла і виросла. І була в неї велика-превелика маса. Вирішив дід зібрати врожай. Тягне дід ріпку, тягне, та не може подолати силу тертя спокою. Бачить дід, що витягти ріпку не може. І зрозумів тоді дід, що мало в нього сили, треба кликати бабку.

     Взяв дід ріпку за чуб, баба діда за плече – тягнуть, аж піт тече! Торгає дід ріпку  за верхівку, торгає баба діда за обшивку, працюють руками, упираються ногами – промучились увесь день, а ріпка сидить у землі, як пень. Подивилася баба на ріпку, обмацала, оцінила  та й пояснила  діду, що це  не матеріальна точка, тут велика рівнодіюча потрібна.

Покликали на допомогу внучку. Внучка з великою швидкістю прибігла. Стали вони втрьох ріпку тягти: внучка за бабу, баба за діда, а дід за ріпку.

А відбувалося це після дощику, в четвер… Слизько було. Коефіцієнт тертя ніг об землю маленький. Тягнуть вони ріпку, а витягти не можуть.                                                                                                                          

     Кличе дочка собачку Фінку, кицю Варварку та ще й мишку Сіроманку.

Узяв дід ріпку за чуб, баба діда - за сорочку, внучка бабу – за торочку, собачка внучку – за спідничку, киця собачку – за хвостик, мишка кицю – за лапку, як смикнули різко, з великим прискоренням – у руках тільки бадилля залишилось. А ріпка і зараз у землі сидить, нове бадилля вростає.

     Казка – вигадка, але у ній є натяк: не забувай про інертність.    

 З рубрики "Фізика і гумор"

«Закон Архімеда».

                                                                                                                                   1

Слуга. Так що, готувати ванну чи ні?

Архімед. Готуй. Не жити мені сьогодні. От вже ті царі! Як вони можуть так говорити, так не цінувати людину: «Не перевіриш корону – заплатиш своєю головою!» А термін сьогодні закінчується! 

Слуга. Архімеде, ванна вже готова.

Архімед (зітхаючи). Зараз, зараз, зажди. Як визначити об’єм цієї клятої корони, як визначити, золота вона чи ні?

Слуга. Ось так завжди: спочатку готуй ванну, а потім: «Зажди, зажди». Вода холоне.

Архімед. Іду вже, іду. (Знімає сорочку і сідає у ванну).

Слуга. Архімеде, ну які ви неохайні. Всю воду з ванни вилили.

Архімед. Що? Повтори, що ти сказав!

Слуга. Кажу, ж, що всю воду вилили з ванни.

Архімед (підскакує). Еврика! Еврика!

Слуга. Ви, що, ошпарились!

Архімед. Знайшов! Знайшов!

Слуга (заглядає у ванну). Що він знайшов? Нічого не бачу. Отакої, чули: «Еврика, еврика». Тепер усі будуть промовляти, що Архімед закон відкрив, а про мене всі забудуть. А не було б мене, не було б і ванни, а без неї не було б              

закону.       
             

       

 Цікаві факти біографії німецького фізика Георга Ома.

Георг Симон Ом народився 16 березня 1789 року на Ерлангені, в родині спадкового слюсаря. Георг був старшим з семи дітей

Математику і фізику Георг разом зі своїм братом вивчали вдома, під керівництвом свого батька, який свого часу вивчав їх самостійно.

Хоч сім’я Георга Ома і мала скромні доходи, в ній завжди виділялися кошти на придбання книг з математики, історії, географії, педагогіки, а також керівництва по обробці металів.

В університеті Ом був кращим більярдистом і найкраще катався на ковзанах, захопився танцями.

Будучи сином слюсаря, через нестачу грошей він залишив навчання в університеті і взявся за викладацьку роботу. Георг Ом любив фізику і математику, а повинен був викладати в гімназіях грецьку та латинську мови. Тільки на дозвіллі він міг повністю віддати себе улюбленим заняттям з фізики.

За все життя Георг Ом встиг об’їхати багато міст Німеччини. Весь південний захід – від Мюнхена до Кельна – йому був добре відомий. Але Георг Ом не був заможним туристом. Він подорожував в пошуках роботи.

Георг Ом домігся таких висот у своїй приватній учительській практиці, що своїми силами зміг підготуватися до захисту докторського ступеня.

Найтепліші стосунки зберігалися у нього з братом Мартіном. Мартін залишався все життя для нього першим порадником в особистих справах і першим науковим критиком його досліджень.

До самої смерті Ом допомагав батькові, пам’ятаючи бідність, в якій вони жили, і постійно висловлював йому подяку за риси характеру, які той виховав в ньому.

Власної сім’ї Ом так і не створив, він не міг ділити своїх уподобань і повністю присвятив усе своє життя науці.

Ім’я цього вченого увійшло в термінологію електрики в назві «закон Ома». До того ж, його ім’я носить одиниця вимірювання опору в Міжнародній системі одиниць (СІ), що позначається грецькою буквою «Ω».

Духовна близькість пов’язувала Ома з родичами, з друзями, з учнями. Серед його учнів є вчені, які отримали широке визнання математик Діріхле, астроном і математик Е. Гейс і ін. Багато хто з вихованців Ома пішли по стопах свого вчителя, присвятивши себе педагогічній діяльності.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/georg-om-tsikavi-fakti

ПРИНЦИП БЕРНУЛЛІ (коротке наглядне відео)

Коли повітря рухається швидко навколо об'єктів, воно створює знижений тиск, що дозволяє цим об'єктам плавати в повітрі. Це можна продемонструвати вдома за допомогою фена.

 ФІЗИКА КОНЯ

Кінь може скакати галопом зі швидкістю 60 кілометрів на годину. Хоча у коня при цьому активно працюють м'язи, проте він витрачає відносно мало енергії. Як таке можливо? Секрет криється в будові їхніх кінцівок. Що відбувається, коли кінь скаче галопом? При ударі його ніг об землю еластичні м'язи та сухожилля поглинають енергію, а потім, подібно пружині, віддають її, штовхаючи коня вперед. У галопі ноги коня вібрують з великою частотою, що могло б травмувати його сухожилля. Однак м'язи його ніг діють подібно амортизаторам. За словами вчених, у коней особлива будова сухожильно-м'язового комплексу ніг, що забезпечує одночасно і швидкість, і силу.

Інженери намагаються використовувати принцип будови кінських ніг для створення чотириногих роботів. Однак, на думку дослідників біометричні лабораторії робототехніки при Массачусетському технологічному інституті, таку складну конструкцію важко відтворити, володіючи в своєму розпорядженні наявними на сьогоднішній день інженерними знаннями та матеріалами.

Mikołaj Rozbicki

 

Всім відомий роман Стівена Кінга "Сліпа зона".  Багато хто з вас дивився досить непоганий серіал "Сліпа пляма". То що ж це таке з точки зору фізики?

СЛІПА ПЛЯМА

Іноді людина не бачить того, що у неї знаходиться під самим носом. Все тому, що у кожної людини є область на сітківці ока, яка несприйнятлива до світла.

Усьому причина – будова нашого ока. У сітківки є мільйони паличок і колбочок – фоторецепторів, що перетворюють світло в імпульси, які потім посилаються у наш мозок для обробки даних. Ці “датчики” підключаються в одному місці очного дна де і формують зоровий нерв. Через нього мозок і отримує необхідну інформацію. Нерв проходить крізь сітківку, порушуючи її цілісність. У місці з’єднання утворюється сліпа пляма, де немає паличок і колбочок. Тому у рецепторів немає можливості побачити хоч щось, навіть якщо воно знаходиться перед самим носом.

Чому сліпа пляма нам не заважає?

Все дуже просто: у нас два ока, і у кожне має власну сліпу пляму. Ці плями не збігаються, тому можуть перекривати точкову «сліпоту» один одного. А ще так працює наш мозок: він заповнює брак візуальної інформації тією картинкою, яка, по ідеї, там і повинна бути.

Сліпу пляму відкрив французький фізик Едм Маріотт у 1668 році. Король Франції Людовик XIV розважався зі сліпою плямою, спостерігаючи своїх підданих, нібито у них не було голів.[